середа, 23 грудня 2020 р.

Оксана Луцишина –у короткому списку претендентів на Шевченківську премію

 Комітет Національної премії України імені Тараса Шевченка оголосив короткий список імен, які можуть отримати Шевченківську премію в 2021 році.

Третій фінальний тур конкурсу на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2021 року заплановано провести у лютому місяці наступного року.У номінації "Література" озвучено чотири прізвища: 

- Олена Герасим'юк за книгу Книга поезій"Тюремна пісня";

- Оксана Луцишина за роман "Іван і Феба";

🖌Василь Махно за роман "Вічний календар";

🖌 Володимир Рафєєнко за роман"Мондегрін (пісні про смерть і любов)".


Оксана  Луцишина (Кішко) народилася 10 жовтня 1974 року в Ужгороді в родині філологів. Зростала в оточенні людей, які знали по кілька мов.
1995 році закінчила факультет романо-германської філології Ужгородського державного університету (тепер — ДВНЗ «Ужгородський національний університет»). Під час навчання проходила стажування у Канзаському університеті в США. Працювала викладачкою іноземних мов (англійської і французької).
У 2001—2002 рр. як учасник програми з обміну викладачами побувала в університеті Південної Флориди у США, а вже 2002 року вступила на магістратуру цього ж університету. Захистила магістерську роботу — порівняльне дослідження романів Оксани Забужко та алжирської франкомовної авторки Ассьї Джебар. У 2012—2013 роках стажувалася в Ягеллонському університеті у Кракові. В Джорджійському університеті у 2014 році захистила докторську дисертацію (Ph.D.) на тему «Великий фантасмагоричний сезон: проза Бруно Шульца у світлі теорій Вальтера Беньяміна („Твору про пасажі“)»[2].
Нині мешкає у місті Остін, штат Техас, США, викладає українську літературу в Техаському університеті.
Оксана Луцишина вважає фемінізм «складовою частиною особистої філософії», а сутність фемінізму вбачає у «викритті патріархатної ідеології як такої, що витворює „Іншого“, дегуманізує його (в даному випадку — Її), паразитує на Іншому — мовляв, я — норма, а Інший/Інша — відхилення. Структурно фемінізм — це інша парадигма мислення, новий погляд на світ, без Іншого/Іншої». На часте питання, що таке фемінізм, письменниця відповідає так: «це радикальне твердження, що жінка теж людина».

2019 року виходить роман «Іван і Феба» (ВСЛ).



Дія роману розгортається в останні роки радянської влади й у перші роки української Незалежності.
За сюжетом, після навчання у Львові та участі у Революції на граніті Іван повертається в рідний Ужгород, де одружується з поеткою Марією, що називає себе Фебою.
Львів та Київ — міста з бурхливим політичним життям, Ужгород натомість вирізняється дещо гротескною атмосферою патріархального сімейного укладу та раннього капіталізму по-українськи. Тут легко обійтися без спецефектів із горору чи трилера: сама реальність повсякденного життя підказує ходи, які за напругою можуть посперечатися з творіннями Кінга або Кустуріци.

Маріанна Кіяновська під час презентації книжки на 26 Book Forum Lviv зазначила:

"Іван і Феба" – це абсолютний роман. Ця невелика книжка вміщує в собі всеохопність епосу. Ця книжка є одночасно позачасовою та розташованою тут і тепер. Дія книги відбувається у трьох містах – Ужгороді, Києві та Львові. Там прописані сюжети, які може вихопити лише читач із теоретичною начиткою. А з іншого ця книжка – для усіх, бо там є справжнє життя, дуже динамічне. Тут є ціла Україна. Це рідкісна річ – коли ціла країна вміщується на декількох сотнях сторінок".





Немає коментарів:

Опублікувати коментар