Засідання клубу літературних дебютів  відбудеться! Запрошуємо всіх поціновувачів художнього слова 19 жовтня о 17-й в нашу бібліотеку для знайомства з дебютантами та їх творчістю.
Сьогодні познайомимося з творчістю Дмитра Ніроди та Тетяни Заводяк.

Дмитро Нірода народився 19 квітня 1992 в с. Пушкіно, що на Виноградівщині. Вірші пише з дитинства, перший опублікований вірш з`явився, коли йому було  13, в районному тижневику «Чорна Гора». У цьому ж віці видав першу поетичну збірку «Рідний край». У 2009-2014 р. навчався в ЛНУ ім. Івана Франка на факультеті журналістики. У 2013 р. у Львові вийшла друга збірка віршів – «Усмішка народжується в тиші». У студентські роки про його творчість схвально відгукнувся Ігор Калинець. У 2014-2019 р. жив і працював закордоном. Зараз живе та працює в Ужгороді.

 Ось що Дмитро розповідає про себе:  „Творчість для мене – не просто улюблена справа, а те, що виправдовує моє існування. Хочеться залишити свій слід у поезії, хочеться, щоб твої тексти згадували і читали. Я романтик і мене надихає краса у всьому. Моя мета – пробудити у людині людину, яка вміє любити і ненавидіти, плакати і сміятися, мріяти та вірити. Я буваю відЧАЙдушним і люблю приЧАЇтися, поважаю звиЧАЇ і вивЧАЮ історію революцій. Моя мова співуЧА Й крилата, наче ЧАЙка, я часто втраЧАЮ віру в людей, але завжди їм пробаЧАЮ. Я з радістю зустріЧАЮ ранок і влуЧАЮ своєю усмішкою в саме серце вечора. Я бажаний гість в усіх закладах міста, бо залишаю щедрі ЧАЙові, хоЧА Й не є надзвиЧАЙно багатим. Я передбаЧАЮ, що цей світ скоро збожеволіє, але все одно навЧАЮ близьких ним захоплюватися. А ще - я останній романтик, бо вруЧАЮ свою душу одній жінці і признаЧАЮ її своєю музою, я ніколи не пруЧАЮсь перед чарами любові. ВбаЧАЮ, що найголовніше правило життя - не витраЧАЙ даремно час. Якщо зрозумів, хто я - долуЧАЙся до друзів.”

 

Тетяна Заводяк

"І кожен твір — твоє мале дитя. Твоє продовження, яке тобою мовить", — пише у одному з віршів ужгородка  Тетяна Заводяк.

 Вона з дитинства дуже любила читати й вигадувати різні історії. А у підлітковому віці свої емоції та думки почала відтворювати у віршах. 

Тетяна — дуже творча. Її хобі — вишивка — з часом перетворилося на професію.

«Я навіть звільнилася з роботи, поринувши у світ вишивки та рукоділля. Творчий шлях - від вишивки картин до вишивки сорочок, навчання у студії традиційної закарпатської вишивки "Косиця", співпраця з творчою майстернею "Коло маків" над створенням дизайнерських сорочок та суконь в етно стилі. Це стало моїм натхненням, частинкою життя, в якому я розмальовувала голкою свої кольорові фантазії», — каже поетеса.

Тепер Тетяна активно пише та ділиться своєю творчістю у соцмережах, бере участь у мистецьких заходах та планує видати першу збірку.

«Людина пише вірші, коли є сильні емоційні переживання. Часом вони — позитивні. Часом — болючі та травмуючі. Так свого часу віршування стало для мене терапією у важкі чорні дні… Через вірші я почала потроху виходити за межі свого панциря, виливати свій біль, проговорювати молитви, озвучувати мрії, проявляти тепло та світло. У моїх віршах —моя любов до життя та людей», — ділиться Тетяна сокровенним і запрошує ближче познайомитися зі своєю творчістю.