Пропонуємо вашій увазі нові книги, отримані в дарунок бібліотеці від партії Європейська солідарність Закарпаття.

 29 вересня – День пам'яті жертв Бабиного Яру. Масовий розстріл євреїв у Бабиному Яру 29–30 вересня 1941 року став символом "Голокосту від куль" і нацистської політики масового знищення людей.  

З цієї нагоди бібліотека пропонує книгу Агарона Аппельфельда „Катерина”.

Це повість про жахливу людську жорстокість і водночас неймовірну людяність. Оповідь у ній ведеться від імені української жінки, життя якої виявляється тісно пов’язаним з євреями. Це своєрідна спроба поглянути на єврейський народ збоку. Після Катастрофи Катерина вважає своїм обов’язком згадати й відновити хоча б частину того світу, що безповоротно зник разом із загибеллю мільйонів ні в чому не винних людей. Це повість про людську близькість і взаєморозуміння всупереч упередженням і стереотипам.

 2-го жовтня ми відкриваємо 18-й сезон засідань клубу літературних дебютів Нові імена, який , здається, заперечує відомий вислів: «Коли говорять гармати, музи мовчать». Сучасна молодь цікава тим, що активно осмислює і нинішній тривожний світ, і своє місце в ньому.

Наталія Фогел - народилась і проживає в селі Оноківці Ужгородського району. За освітою соціолог, соціальний працівник, психолог, бухгалтер. Мама чудової дорослої донечки, яка є одночасно і головним критиком, і підтримкою. Пропрацювавши з фінансами більше 15 років, вирішила змінити сферу діяльності і зараз працює з дітками, займається громадською діяльністю та волонтерством. Жартує, що поезія для неї - це перехід від світу чисел і матерій до світу літер та духовності. Вірші складає, відколи себе памʼятає. Каже, що швидше навчилась римувати, ніж говорити. Однак, довго не записувала римовані рядки. Серйозним поштовхом став 2014 рік, коли перейшла лише на україномовну поезію. З початком повномасштабного вторгнення спочатку не могла писати зовсім, потім зʼявилась серія патріотичної поезії. Зараз натхнення зʼявляється рідко. Певно Муза теж десь волонтерить. В поезії значне місце займає філософська лірика, адже навіть любовна чи патріотична переплітається з роздумами. Власних збірок не має. Друкувалась в спільних збірках та альманахах, для частини з яких була дизайнером обкладинки. Є адміном літературної групи в мережі Фейсбук. Організатор IV Всеукраїнського музично-поетичного бранчу «Файтове божоле», що відбувся в Ужгороді в жовтні 2023 року. Членкиня 2 творчих громадських організацій, одна з яких видає альманахи та займається популяризацією української літератури та культури, а інша - творчим розвитком дітей та дорослих, організацією спільноти креативних майстрів та підтримкою ЗСУ. Проживаючи усе життя в Закарпатті, маючи 3 конкретні можливості з визначеною датою, жодного разу так і не була на Говерлі. Тож планує відсвяткувати там Перемогу. Вірить в Бога, добру магію та людей! І звісно ж в ЗСУ та Перемогу!

Оксана Бендас

Поїхавши на навчання в коледж багато років тому вона залишила рідне село позаду. Здобула освітній ступень "бакалавр" з червоним дипломом, але за професією технолога ніколи не працювала. Вийшла заміж за столяра, якого знає все курортне містечко і народила двох дівчаток. Весь час шукала себе і вірила: "талант є в кожного" І свій Оксана Бендас таки знайшла.Ще в юності любила писати вірші, знаходила рими це для неї було просто і легко, але сестра казала: "Твої вірші нікому не сподобаються " Тому дівчина полишила це і своє захоплення відклала на потім. Будучи в декретній відпустці з молодшою донечкою часто не спала ночами, спочатку грудне годування, а потім звичка . Одної такої ночі і прийшло натхнення написати історію кохання. Взявши від старшої донечки ,на той час першокласниці, зошит записала все, що крутилося в голові . Наступного дня перечитала і продовжила .Тай і народився її перший роман під назвою " Ти в це не повірив" Вона часом і сама не вірила, що змогла написати цілу книгу. Сумніваючись в собі надрукувала рукопис через самвидав кількістю 10 книг. І відразу почала нову історію. Комбінувала любовну лінію  з поезією, яку публікує також у себе на сторінці в інстаграм. Веде два акаунти: Один  де виключно поезія, її власна декламація  віршів, а іншій - відгуки на книги та звичайне просте життя сім'ї Бендас. У неї ще багато нездійсненних бажань, одне з них - це знайти видавця на третю книгу ,над якою працює майже рік .Пригодницький роман у якому 2 сюжетні лінії вже дописаний ,залишилось тільки пропрацювати.

 Пропонуємо вашій увазі книжкову виставку „Серед повені книг”, присвячену Всеукраїнському дню бібліотек.

 Бібліотека пропонує книгу василя Горбатюка „Листи забутого життя”, отриману завдяки Українському інституту книги, виданих за результатами мистецького конкурсу у 2023 році.

Над цим твором Василь Горбатюк працював понад десять років, досліджуючи різноманітні документи й публікації в архівах і часописах. В основу книги покладено біографію Павла Богацького (1883 – 1962) – видатного українського письменника, редактора, видавця, літературознавця, військовика, пластуна, на жаль, малознаного в Україні через навмисне замовчування і відторгнення ідеологією колишнього радянського режиму. Роман також оповідає про багатьох інших, несправедливо забутих не з їхньої вини, українців, відтворює різноманітні події майже столітньої протяжності в історії України, країн Західної Європи, Австралії й Америки.

Життєвий і творчий шлях головного героя розкривається на тлі історичних подій – революцій 1905 і 1917 років, хвилі відродження української мови й літератури в 1906-1914 роках, визвольних змагань нашого народу в 1917-1921, еміграційних процесів у 1920-1930 роки та під час Другої світової війни, таборів ДіПі (переміщених осіб) у повоєнній Німеччині.

 Бібліотека пропонує книгу Олександра Гавроша „Замок любові”, придбану завдяки Програмі розвитку культури області на 2024-2026 рр.

Фантастична повість Олександра Гавроша «Замок любові» — п’ята книжка серії «Музей пригод» (чотири попередні — «Музей пригод», «Врятувати Тараса Шевченка», «Героїчні канікули» та «Геніальне кохання» — вийшли друком у видавництві «Фоліо»).  

Закоханому в історію гімназистові Ясю неабияк поталанило: під час літніх канікул він разом зі своїм батьком, директором Київського музею раритетів Романом Попадинцем, вирушає на справжні розкопки у замок Сент-Міклош на Закарпатті. І там — дивина, та й годі! — він знову надибав чарівне крісло-гойдалку — загадковий портал переміщення в часі. І хлопець, звичайно ж, не міг не скористатися такою нагодою потрапити в минуле, щоб з’ясувати, які таємниці приховує старовинний каштель і за що його прозвали «замком любові».

 Бібліотека пропонує книгу Данила Яневського „Бандера. Портрет на тлі епохи. Перша спроба наукової біографії”,  придбану завдяки Програмі розвитку культури області на 2024-2026 рр.

Конфлікт навколо персони Степана Бандери роздмухується зацікавленими політичними та окремими представниками псев­до­наукових кіл у сучасних Україні, Росії та Польщі, зводиться до примітивного: «за» чи «проти»? І за будь-якого з двох варіантів людина, яка відповідає, автоматично потрапляє в табір навіть не опонентів — кровних ворогів.

Яку Українську Самостійну Соборну Державу хотіли бачити, про яку мріяли і за яку гинули в незліченній до сьогодні кіль­кості ті, хто називали себе «українськими націоналістами»? Якою бачили її Провід ОУН і прихильники Степана Бандери? Чи можна було створити її в умовах нацистської та радянської окупацій?

Данило Яневський (нар. 1956 р.) — історик, телеведучий, заслужений журналіст України, доктор історичних наук, засновник медіаплатформи Ukrainian Media Network. Веде власний телеграм-канал, присвячений історії України. Вважає, що українці — розділений, але глобальний народ із розірваною історичною пам’яттю. Для Яневського характерно руйнування зашкарублих міфів, якими пересякнута масова свідомість. Доводить це на підставі аналізу оприлюденних документальних збірок, архівних матеріалів, інших документальних джерел, спогадів учасників тих подій. 

 Бібліотека пропонує книгу Олександра Михеда „Позивний для Йова. Хроніки вторгнення”, придбану завдяки Програмі розвитку культури області на 2024-2026 рр.

Олександр Михед почав писати книжку «Позивний для Йова» у перший день широкомасштабного вторгнення, що трапилося на восьмому році російсько-­української війни. Автор працював над книжкою протягом тринадцяти місяців, писав про те, що пережив разом із дружиною, про своїх батьків, які майже три тижні були в Бучі під час окупації. Про те, як змінюємося ми, як наша повсякденна мова стає мовою війни, колись звичні й важливі речі — ​болючими тригерами, а певні відчуття та емоції — ​такими, які хочеться забути, але й водночас запам’ятати назавжди.

Ця книжка не є винятково рефлексією автора, радше навпаки: він зібрав й виклав думки і переживання багатьох українців протягом першого року вторгнення. Україн­ці, як і колись старозавітний Йов, нині проживають жахливі втрати. Як ми втрачаємо найрідніших друзів і домівки? Як змінюються українські діти і яку постпам’ять матиме наступне покоління? Врешті — ​хто кожен із нас у цій війні?.

  Вітаємо неодноразову переможницю бібліоквесту #впізнайкнигузавідгуками @Полину Чебан!

 Бібліотека пропонує книгу Ларрі Трамбле „Другий чоловік”,  отриману завдяки Французькому інституту в Україні.

Самюель нічого не знає про жінку, з якою одружується. Роками його батько не шкодував зусиль, аби зробити сина привабливим, і «відгодовував» його, як птаха, готуючи до цього знаменного дня весілля. Родина щаслива, Мадам багата, і фінансові проблеми незабаром усі буде вирішено. Самюель мусить просто любити Мадам.

На острові, де живе Самюель, панують жінки. Горе тому чоловікові, який намагається змінити усталений порядок і звільнитися від дружини. Одружившись, Самюель має прикривати бороду, задовольняти бажання Мадам і ... МОВЧАТИ.

Що ж може чоловік, якого легко замінити, у світі, де домінують жінки?

При всій сміливості, характерній для Ларрі Трамбле, автор дарує нам таки романтичну історію про деформоване дзеркало, розхитані забобони та нашу добровільну сліпоту, піднімаючи пекучі проблеми домінування статей у суспільстві.

 Друзі, в продовження теми, яку вчора висвітлив на історичній лекції до 85-ої річниці з дня початку Другої світової війни Юрій Офіцинський, пропонуємо вам бібліоквест #впізнайкнигузавідгуками. 

Цього разу – відгуки наших читачів познайомлять вас з двома книжками, автори яких, досліджуючи історію свого роду, відкривають для себе правду – страшну правду – про життя своїх предків та співвітчизників.

Відгук на першу книжку – філософський:

«Усе частіше до рук потрапляють саме такі книги, книги-розвідки, де автор, шукаючи себе, знаходить багато таємниць, які просто ніколи і не стануть нам відомими, якщо не подібні розвідки.

Хороша наснага подумати про власну історію та її білі, червоні, чорні плями».

Щоб полегшити впізнавання цієї книжки наведемо слова її автора з передмови до неї : «Батька не можна підібрати, як одяг, його можна щонайбільше зректися. Але тим самим зректися і себе».

Відгук на другу книжку – конкретний, з багатьма деталями сюжету:

«Шукаючи інформацію про свою матір, авторка, що проживає у Німеччині, знайомиться з історією Східної Європи і розповідає її нам, читачам.

Письменниця знаходить родичів, завдяки яким відкриває для себе Україну, Маріуполь, дізнається про жахи, які чинила радянська влада, і поступово, крок за кроком, відтворює для себе образ найріднішої людини, яку втратила багато років тому.

Читаючи про окупацію Маріуполя німецьким Вермахтом у 1941 році, мимоволі проводиш аналогію з нинішньою російською агресією.

Книга містить велику кількість свідчень очевидців про нелюдські умови життя українців у період між громадянською та Другою світовою війнами у рідній країні, а також про безправне життя, приниження та виснажливу працю примусових робітників у німецьких таборах.

Гадаю, ця, хоч і досить сумна, але дуже прониклива історія нікого не залишить байдужим і змусить задуматися про багато важливих речей».

Тож про які книжки йдеться?

 Бібліотека пропонує книгу П’єра Самсона „Мамонт”, отриману завдяки Французькому інституту в Україні.

Монреаль середини тридцятих років минулого століття. Криза. Велике безробіття, насамперед у середовищі іммігрантів. Людей викидають із квартир за несплату комірного. Мамонт чинить спротив такому виселенню і гине від кулі поліцейського біля своїх речей, які вже винесли на вулицю.

Сумна доля Мамонта — Микити Зінчука, безробітного українця, який приїхав на чужину шукати кращої долі, — стала темою важливого соціально-історичного роману П’єра Самсона.

«Мамонт» — це подорож у часі, ідеальне поєднання вигадки й реальних фактів, розповідь про справжніх людей, наділених палкими почуттями, готових до боротьби з викликами свого часу.

Це історія, яка занурює нас у тодішній космополітичний Монреаль, з його депресією, злиднями, напруженістю між релігіями та культурами й активними комуністичними рухами.

П’єр Самсон присвятив свою історію «людям, які чинять опір».

Це історія про нас. Українців.