вівторок, 16 травня 2017 р.

вечір пам’яті Петра Скунця

“Я так хотів потрібним бути всім…” 


Саме так ми назвали літературно-музичний вечір до 75-річчя від дня народження поета, громадського діяча перекладача, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка Петра Скунця (1942-2007).



             Петро Скунць увійшов у літературу на початку 60-х, у роки, коли поезія на час короткої так званої “хрущовської відлиги” була своєрідним ядром не тільки літературного, але й громадського життя. А Скунць, незважаючи на юний вік (у 20 років був прийнятий у Спілку письменників), став помітною постаттю не тільки в Ужгороді, але й на обріях тодішньої української літератури. До його думки прислухались, бо , як писала дослідниця його творчості Олександра Ігнатович: “Скунць навчився відкрито жити й відкрито говорити про життя. Він навчився викликати вогонь на себе й брати на себе відповідальність”.
         Ще один авторитетний дослідник, академік Тарас Салила зазначав, що “кожна поетова збірка дуже конкретно фіксує час, якісь достеменні його прикмети. значні події, внутрішні та зовнішні конфлікти суспільства…”
             Нині, коли вже видано майже все, що при житті автора з різних причин не приходило до читача, в тому числі й “Автобіографія”, все одно залишається загадкою і раннє змужніння душі й таланту, і безпомильний літературний смак, і здатність відбиватись від облудних настанов і вперто шукати істини, та й ще при тім не втрачати гумору.
Практично останньою прижиттєвою книгою поета були “Нічні портрети”, що вийшли 2003 року. У передньому слові до цієї збірки автор писав: “Ця книга була задумана про видатних. А потім я подумав: Хіба мій батько не видатний, котрий дав мені мораль слабшого не добивати коли я ще не читав Біблію. Цією книжкою я хотів би поклонитися не тільки тим, що були до мене і ввійшли у мою долю,  а й тим, котрі є і будуть після мене”.
У двох розділах книги – “І ті, з ким жити не судилось… ”, “І ті з ким живу понині” зібрано вірші – своєрідні присвяти тим, хто так чи інакше означився у творчій біографії автора, або лишив яскравий слід у своїй добі та історії краю. Ці вибудувані словом пам’ятники-присвяти -  своєрідний феномен не тільки в літературі нашого краю, але й у поезії України.
Особливості кожного героїв з присвят Петро Скунць завжди точно і дотепно пов’язував з конкретною історичною ситуацією, що в результаті дає вибухово-публіцистичний ефект.

Запроршуємо всіх на цей вечір пам’яті, який відбудеться 21-го травня 2017-го в приміщенні Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України о 16-ій годині.

Немає коментарів:

Дописати коментар