Бібліотека пропонує книгу Марини Гримич „Лара”, придбану завдяки Програмі розвитку культури області на 2024-2026 рр.

«Лара» – триквел до роману Марини Гримич «Клавка». Образ 26-річної головної героїні вже встиг полюбитися читачам. Завдяки їй вони занурюються в повсякдення Києва 1940-х років, зокрема тогочасної української письменницької спільноти, і водночас зацікавлено стежать за інтригою її приватного життя.

У сиквелі – романі «Юра» – Клавка постає вже як мама студента фізичного факультету; обоє потрапляють у круговерть непростих подій 1968 року, які відбуваються в літературному й університетському середовищах Києва, а любовна лінія, що почалася в першому романі, отримує розвиток.

А Лара – це вже Клавчина внучка. Образ цієї обдарованої, але дуже своєрідної дівчинки розкривається, знову ж таки, через спостереження, переживання, роздуми Клавки, якій доводиться вести сімейний корабель крізь часи Чорнобильської катастрофи. Лара – донька Юри і кримської татарки, і їй у романі випаде зробити свій перший серйозний вибір. Муситиме вона й зорієнтуватися в пікантній ситуації «дежавю» навколо любовної інтриги, яка склалася ще в «Клавці» і продовжилася в «Юрі».

 Друзі, до Всесвітнього дня ментального здоров’я, в рубриці #впізнайкнигузавідгуками – дві книжки автора, який, за відгуками наших читачів, показує величезні можливості людського мозку і непочате поле досліджень в психології та психіатрії”:

1. ”Цікаво і водночас дуже страхітливо!

    Високі технології і одночасно забобони різних вірувань і конфесій!

    А от любов і бажання щастя притаманні кожній душі, незалежно від часу і обставин!”

2. „Цікава книга, тримає в напрузі до самого кінця.

   Все логічно, захоплюючий сюжет. Показує величезні можливості людського мозку і непочате поле досліджень в психології і психіатрії”.

  Хто, на вашу думку, автор цих книжок? Про які саме його романи йдеться у відгуках?

 Бібліотека пропонує книгу Ясміни Хадри „Те, що день винен ночі”, отриману завдяки Французькому інституту в Україні.

Ясміна Хадра (псевдонім сучасного франкомовного алжирського письменника Мохаммеда Мулессеуля) пропонує нам роман про буремний пристрасний і жорстокий колоніальний Алжир (1936-1962 років), про світанок нової епохи, про жорстоке протистояння двох народів, закоханих в одну країну. Роман, написаний прекрасною мовою, позначений властивою автору великодушністю.

На велетенському романному полотні автор відтворює живу пам'ять людини про справжнє минуле своєї країни, показує її нерозривний зв'язок із Францією, а також багатолику любов до Алжиру, яка жила в серцях різних народів, що мешкали на його землі...

Як і в інших своїх романах, письменник, людина двох культур - східної і західної, - не намагається нав'язувати читачеві свій погляд, а просто показує "правду" кожної зі сторін, даючи читачеві самому дійти висновків.

Ясміна Хадра надзвичайно популярний у Франції та світі, його твори перекладені 42 мовами, 4 його романи, зокрема і "Те, що день винен ночі" - екранізовані. Незважаючи на це, письменник невідомий в Україні, тож ми прагнемо відкрити українському читачеві цього своєрідного й цікавого письменника через один з його найкращих творів.

 До Дня вчителя бібліотека пропонує книгу Ганни Городецької „Інклюзія”, отриману завдяки партії Європейська солідарність Закарпаття.

Ганна Городецька –  філологиня в третьому поколінні, талановита українська письменниця, кандидатка філологічних наук, фольклористка, з 2013 року - екскурсоводка Національного заповідника «Софія Київська».

У вечірній школі можна багато кого зустріти. Двох трохи розгублених підлітків, які втікали з Афганістану в США, опинилися в Україні й живуть, як можуть. Васю, який у свої дев'ятнадцять досі не вміє читати. Школярку, яка випадково завагітніла, а тепер помалу вчиться ладнати з побутом. Здібну до математики матір трьох дітей. Усі вони – учні вечірньої школи. У кожного в минулому – білі плями, у шафах – скелети, а на думці – щасливе життя. Хто переможе – турботлива вчителька Олена Трохимівна чи невблаганна інерція долі? Дізнайтеся самі, прочитавши новий роман Ганни Городецької.

 Вчора, 2-го жовтня відбулося закриття 17-го сезону клубу літературних дебютів „Нові імена”.

Пропонуємо вашій увазі фотозвіт з заходу.

 Друзі, чи подобаються вам книжки з несподіваною кінцівкою? А такі, продовження яких ви нетерпляче чекаєте від автора? 

Сьогодні в бібліоквесті #впізнайкнигузавідгуками – саме така книжка з раптовою кінцівкою, продовження якої чекають всі без винятку читачі, які залишили відгук на неї:

 1. Дякую автору за книгу!!! Перша третина здавалося звичайною – опис життя, так, трохи дивного, але нічого захоплюючого!

    І ось, нарешті, кульмінація – і неможливість відірватися!!!

    Як завжди, ґрунтовне наукове підґрунтя, геніальна, на мою думку, ідея і така неочікувана раптова кінцівка...

    Хочеться продовженні історії! Цікаво, у автора є думки про це? Бо дуже раптово закінчилася історія...

 2. На початку книжка здалась трохи сумною, але з кожною прочитаною новою сторінкою цікавість змушувала читати далі.

    Сказати, що книжка цікава – це нічого не сказати.

    Молодіжний сленг – одна з родзинок цієї книги.

    Думала, що закінчення буде іншим.

    Хочеться продовження!

Про який роман, на вашу думку, йдеться?

Яку власну кінцівку цього роману ви б запропонували?

 Бібліотека пропонує книгу Тамари Горіха Зерня „Принцип втручання”, отриману завдяки партії Європейська солідарність Закарпаття.

Тамара Горіха Зерня (справжнє прізвище Дуда) — українська письменниця, волонтерка, блогерка. Авторка роману «Доця», що посів перше місце у книжковому рейтингу BBC (2019). Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року. Дебютний роман про зав’язку війни на Сході України став відкриттям в літературному середовищі.

«Принцип втручання» – це детектив. І одночасно не-детектив. Це драма і комедія, смішна до сліз і зворушлива до ненависті історія. Це книга, на якій можна ворожити. Або різко закрити і кинути в обличчя ворогу, хай навіть твій ворог дивиться на тебе із дзеркала.

Героїня книги – жінка з дірою у грудях. На тому місці, де мало б бути серце, у неї діра та є ще таємниці, які з одного боку нас не вбивають, а з другого чомусь не поспішають робити сильнішими. Єдиною опорою і розрадою Станіслави стала робота. Чистий холодний розум, логіка і математика, ось її безпечна гавань, ось світ, у якому вона задає власні правила гри і почувається у безпеці. І з цього світу формул і рівнянь її висмикує прохання. Прохання, яке неможливо відхилити. Але і погодитися теж неможливо, тому що це якось дивно. І абсолютно нелогічно. І ще трошки смертельно небезпечно.