Бібліотека пропонує книгу Деніела Кіза „Квіти для Елджерона”, отриману завдяки Українському інституту книги. 

В усіх ситуаціях ми звикли покладатися на свій розум. Роман Деніела Кіза «Квіти для Елджернона» знайомить нас із Чарлі Гордоном – 32-річним прибиральником, який має руки, ноги, очі, вуха, голос – усе, крім розуму. Двоє вчених: Доктор Штраус і Доктор Немюр після вдалої операції з підвищення інтелекту над білою мишею по кличці Елджернон вирішують провести аналогічну операцію над розумово неповноцінною людиною. Чарлі стає добровольцем.

Увесь роман написано в формі звітів Чарлі про події, які з ним відбуваються, що додає відчуття реальності. Текст Деніела Кіза доволі простий, але відкриває собою безліч непростих речей. Хоча жанр книги – «наукова фантастика», головна сюжетна лінія торкається здебільшого проблем соціуму і психології. Історія переконує в тому, що людина складається з душі та розуму, й одне не має перекривати інше. Книга змінює ставлення до таких людей, як Чарлі, наділяє їх тим, що ми звикли називати життям.

Яку ціну маємо ми платити за свої бажання? Чи варті вони того? Пронизлива історія, яка нікого не залишить байдужим! Мабуть, один з найлюдяніших творів у світовій літературі.

Терапія сміхом від ювіляра

 

Народ, який сміятись вміє.

Ніхто не знищить, не розвіє.

Павло Глазовий

Завтра, 30 серпня будемо святкувати сто років Павлу Глазовому – видатному українському поету-гумористу та сатирику.

Народ хоче сміятися. Навіть коли йому не до сміху. Навіть коли аж так не до сміху, що тільки й  лишається – сміятися.

Це добре знав Павло Глазовий. 

Його прості гуморески щиро звеселяли і легко

запам’ятовувалися (самі назви книжок про це свідчили: «Весела розмова», «Щоб

вам весело було», «Смійтесь, друзі, на здоров’я»…) Тому  гуморески Глазового цитували скрізь і всюди. В

тому числі — за часів тотальної русифікації, ба й  самі русифікатори.Так Павло Глазовий

популяризував українську мову і захищав її від знищення. На відміну від

українських правозахисників, йому за це нічого не було. Крім загального

визнання. І на державному рівні – теж. Щоправда, ближче до Незалежності та після

її здобуття. Що означає: русифікатори хоч  

гуморески й цитували, та їхнього автора пообоювались: мало того, що пише

українською, та ще й гуморист, отже, особа двічі підозріла… 

Крім літературних премій та ордена «За заслуги»

ІІІ ступеня, Павло Прокопович мав іще одну важливу, як на нас, нагороду: Медаль

Міжнародного доброчинного фонду «Українська хата» — «За доброчинність». 

Глазовий писав не лише гуморески, а ще й  байки. А його найвеселіші гуморески часом

містили трішки сумну іронію. Як оця, наприклад: 

Сиджу я у залі та й думку гадаю:

«Чому не співак я? Чому не співаю?

Чому мені голосу, боже, не дав?

Я вивчив би пісню, і довго б співав

Одну і ту ж саму у кожнім концерті,

Й не знав би мороки до самої смерті».

Павло Прокопович Глазовий народився в

с.Новоскелюватка на теперішній Миколаївщині, в хліборобській родині. 

Зпкінчив Новомосковську педагогічну школу, 1940р.

пішов до війська. Воював на фронтах Другої світової.   

По  війні

навчався у Криворізькому педінституті. Тут його і почув-побачив Остап Вишня та

почав   опікуватися молодим талантом. Допоміг

перевестися на навчання до Києва.   

 1950 р.

П.Глазовий закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту

імені М.Горького. 

У 1950–1961р.р. працював заступником головного

редактора журналу «Перець»; пізніше — заступником головного редактора журналу

«Мистецтво».

Гуморески Павла Глазового мали у своєму репертуарі

знані артисти: А.Сова, А.Паламаренко, Ніла Крюкова,В.Калашников… 

А чи знаєте, що П.Глазовий писав і «дитячі»

гуморески? 

 — 

— Де взялися ми? — онуки

Спитали в бабусі.

А бабуся пояснила

В старовиннім дусі:

— Тебе знайшли у капусті,

Тебе — в бараболі.

Тебе знайшли під вербою,

Тебе — на тополі.

Тебе знайшов на соломі

Біля клуні татко...

І тут раптом обізвалось

Якесь онучатко:

— От сімейка, так сімейка!

Хоч тікай із дому!

Хоч би одне появилось

На світ по-людському...

Помер Павло Прокопович Глазовий у Києві 29 жовтня 2004 р. А його гуморески живуть без свого автора вже 15 років, як жили й поруч та разом із ним. Бо ці талановиті й веселі вірші – невмирущі. Як українська душа. Як Україна, що про неї, звертаючись до тодішніх і нинішніх «великих політиків», Глазовий написав:

Що для неї колотнеча

Ваша політична?

Ви тут гості тимчасові,

Україна — вічна!

Всі книги ювіляра ви зможете знайти в нашій бібліотеці!

 Бібліотека пропонує книгу Наташи Водін „Вона була з Маріуполя”, отриману завдяки Українському інституту книги.

Роман “Вона була з Маріуполя” звучить як ніколи актуально у наших реаліях, багато подій авторка наче передбачає і часто пише про Маріуполь як місто, що здобуло світову славу через трагедію… Наташа Водін, до речі, здивувала тим, що події 2014 року назвала “війною, яка тільки починається”. Це ще одне передбачення від авторки, яке у ретроперспективі сприймається зовсім інакше…

 Наташа Водін (справжнє прізвище Вдовіна) – німецька письменниця українського походження. У зрілому віці авторка написала історію, яка не давала їй спокою усе життя – біографію її матері-українки. Для німкені Маріуполь 2017 року – просто місто, де жила вся її родина у першій половині ХХ століття і де почалася історія розпаду і знищення її сім’ї. Для нас Маріуполь зараз – синонім до слів “біль”, “жах”, “смерть” і “звірство”. 

Роман  присвячено матері письменниці, яка надто рано пішла з життя. Те, чого не змогла збагнути десятирічна донька, мотиви іноді геть незрозумілих вчинків матері чи, скажімо, фразу, яку мама часто повторювала: «Бачила б ти те, що я набачилася…» – намагається з дистанції часу і віку розплутати зріла жінка, письменниця Наташа Водін. Роман так і залишиться багато в чому непідтвердженим припущенням авторки, яка спробувала, опираючись на більш ніж скупі інформації – адже фактично жодних достовірних архівних матеріалів про примусових робітників не збереглося, як і не залишилося вже людей, які могли б викласти свої спостереження очевидців, – розповісти світові на прикладі історії життя своєї матері історію сотень тисяч людей зі зламаними долями, про яких мало що пам’ятають сьогодні. Щоб написати історію матері, авторка застосовує всю силу емпатії, намагаючись відтворити умови життя і душевний стан молодої жінки упродовж страшного у своїй безпросвітності життя: народження в час громадянської війни в заможній маріупольській родині, поступова втрата рідних людей, страх, голод, невідомість, виснажлива праця, животіння в таборах для переміщених осіб, постійне приниження і, врешті, остаточна втрата віри в себе...

 Завтра, 27 серпня, виповнюється 120 років від дня народження Юрія Яновського. Український письменник та поет. Один із романтиків в українській літературі першої половини XX століття. Редактор журналу «Українська література», військовий журналіст. Ветеран Армії УНР.

Юрій Іванович Яновський народився  в с. Нечаївці (Компаніївський район Кіровоградської області), де колись був хутір пана Майєра. У квітні 1945р. Ю. Яновський з уст матері записав деякі подробиці про свій родовід та місце народження, а опубліковані вони повністю 1983р.

Хоча основних літературних успіхів Ю. Яновський досягне в прозі та драматургії, але писання віршів не облишатиме протягом усього життя. Кращі з них увійшли до збірки "Прекрасна УТ" (1928), що була через чотири роки перевидана з деякими доповненнями. Кілька пізніших поезій датуються сороковими і п'ятдесятими роками, але в друк не видавалися. Вони стали відомими лише після смерті письменника, коли вийшло перше п'ятитомне зібрання його творів (1958 — 1959).

Перший прозовий твір — новела "А потім німці тікали" — опублікуваний у газеті "Більшовик" 2 березня 1924р.

1925р. виходить збірка "Мамутові бивні", до якої включені новели, створені на матеріалі конкретних подій громадянської війни.

1927р. — книжка "Кров землі", доповнена новими оповіданнями — "В листопаді", "Байгород", "Рейд". У час їх створення Ю. Яновський працював на Одеській кіностудії, освоюючи там секрети нової для нього кіно-справи (про майстрів кіно опублікував 1930р. книжку нарисів "Голлівуд на березі Чорного моря"). Пише два нариси про режисера О. Довженка ("Історія майстра" і відгук-есе про фільм "Звенигора" (1927р.)), оповідання "В листопаді", що присвячене О. Довженкові. В Одесі створив кілька кіносценаріїв — "Гамбург", "Фата моргана" й ін.

Належав у різний час до "Комункульту", "Жовтня", ВАПЛІТЕ, "Пролітфронту", але ця приналежність була здебільшого формальною.

Підсумок літературної молодості — два романи — "Майстер корабля" (1928) та "Чотири шаблі" (1930), (у 1930р. кілька розділів "Чотирьох шабель" опублікував журнал "Красная новь").

Задум "Майстра корабля" (являє собою мемуарну розповідь То-Ма-Кі (Товариша Майстра Кіно) народився ще в часи роботи на Одеській кінофабриці, а реалізація цього задуму відбувалася після приїзду в 1927р. до Харкова.

1932p. — вийшла окремим виданням п'єса "Завойовники".

1935р. — опублікування "Вершників". За змістом, життєвим матеріалом й за художньою вагою "Вершники" — один із кращих творів радянської літератури про героїку громадянської війни.

Зростання таланту Яновського-драматурга позначене створенням романтичної трагедії "Дума про Британку" (1937). Перші вистави "Думи про Британку" в 1937p. театральна критика не сприйняла. Пізніше п'єса була перероблена, і останній варіант її викликатиме вже менше критичних нарікань. За її мотивами створено М. Вінграновським фільм, а В. Губаренком оперу.

Кілька років (воєнних і повоєнних) Ю. Яновський працював редактором журналу "Українська література" (з 1946p. "Вітчизна"), багато їздив по країні, на Нюрнберзькому процесі був одним із кореспондентів радянської преси, що дало змогу написати цикл хвилюючих репортажів "Листи з Нюрнберга" (1946).

1945 — 1946 pp. — робота над романом "Жива вода" (1947), який у пізнішій редакції (після смерті письменника) публікувався вже під назвою "Мир" (1956). Журнальна публікація роману "Мир" — "Жива вода" (Дніпро. — 1947. — № 4-5) сприйнята була спочатку схвально, але через якийсь час зазнала глибоко несправедливої критики, організованої Л. Кагановичем.

1948р. — нова книжка "Київські оповідання", відзначена 1948р. Державною премією СРСР (оповідання "Через фронт", "Київська соната", "Боротьба за людину", "Путь у Францію", "Династичне питання", "Під яблунею" й ін.).

1954р. видана "Нова книга" ("На ярмарку", "Мистецтво", "Святий вечір").

Віддавши кращі творчі роки прозі, останнє слово в літературі письменник сказав мовою драматургічного мистецтва. Йдеться про п'єсу "Дочка прокурора", яка побачила світло рампи за кілька днів до смерті Юрія Івановича Яновського.

Як сценарист Ю. Яновський також створює сценарій художнього фільму "Зв'язковий підпілля" (1951), літературний сценарій "Павло Корчагін" (за мотивами роману М. Островського "Як гартувалася сталь", 1953) та сценарій документального фільму "Микола Васильович Гоголь" (1952).

Не стало Ю. Яновського 25 лютого 1954р.

Спадщина письменника здобула широке визнання читачів. Двічі виходили його твори п'ятитомними виданнями. Кращі з них перекладені багатьма мовами, опубліковані в Болгарії, НДР, Польщі, Угорщині, Чехословаччині, Австрії, Італії, Франції.

Всі ці книги ви зможете знайти в нашій бібліотеці!

 Читання і книги - це ті речі, які роблять життя кращим.

Бібліотека рекомендує книгу Дженні Колган „Маленька книгарня щастя”, отриману завдяки Українському інституту книги.

Бібліотеку, в якій багато років працювала Ніна, розформовують. Дівчина втрачає улюблену роботу, що є сенсом її життя — адже вона не уявляє себе без книжок. Що робити? Боротися за місце під сонцем, напитуючи вакансії бібліотекаря в натовпі таких самих шукачів? А може, набратися сміливості та нарешті спробувати втілити давню мрію — відкрити власну пересувну книгарню? І можливо, десь за рогом на Ніну чекають нова домівка, нові друзі та навіть кохання всього її життя… Разом із героїнею роману Дженні Колґан «Маленька книгарня щастя» читач порине в хвилюючу атмосферу щоденних змін, знайомств і свят, яких, здавалося, годі було сподіватися в маленькому шотландському містечку.

Нові надходження до відділу художньої літератури

  

Продовжуємо знайомити вас з новими надходженнями у відділ художньої літератури, які отримано за Програмою поповнення фондів публічних бібліотек, які реалізовує  державна установа «Український інститут книги».

821.111(73)

К 38

Кіз, Деніел.  Притулок пророцтв : роман / Д. Кіз ; пер.  з англ.: С. Берлінець, В. Куч. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. – 320 с.

 Насправді зброя не здатна вбити. Поки вона лежить у шухляді чи в арсеналі, це звичайний предмет, такий самий, як ложка чи ручка. Зброя — лише інструмент. Знаряддям убивства вона стає тільки тоді, коли опиняється в руках убивці. Рейвен ніколи й нікому не хотіла завдати шкоди. Але вона — бомба сповільненої дії. Те, що зберігає її пам’ять, здатне занурити світ у кровопролитну війну. Або врятувати сотні невинних життів. Рейвен — смертельна зброя. Усе залежить від того, до чиїх рук вона потрапить... 

821.161.2

Г 84

Гримич, Марина Віллівна. Юра : роман / М. В. Гримич. – К. : Нора-Друк, 2020. – 352 с.

 Київ, 1968 рік, кінець «відлиги». Юра – студент-фізик, успішний комсомольський ватажок, перспективний науковець-початківець — потрапляє в лещата непростих обставин і в пекло власних сумнівів: йому потрібно зробити моральний вибір, а він відчуває, що не готовий до цього. Адже його життя є своєрідним буфером поміж двома світами, — з одного боку, світом «золотої молоді», дітей секретарів ЦК КПУ, ЦК ЛКСМУ, КДБ, а з іншого, — світом його мами Клавки, яка є однією з тих безіменних і негероїчних представників української інтелігенції, що тримають на своїх плечах могутній тил для шістдесятництва.

Роман «Юра» є сіквелом, тобто незалежним про­довженням роману «Клавка» (2019). 

821.111

М 74

Мойєс, Джоджо. Останній лист від твого коханого : роман / Д. Мойєс ; пер. з англ. Т. Заволоко. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. – 400 с.

 У пошуках цікавого матеріалу, молода журналістка, на ім’я Еллі натикається в архіві на старі листи, написані палким закоханим чоловіком. Слова в листі настільки щирі та зворушливі, що вона вирішує відшукати ким вони були написані та кому призначалися. Але Еллі не могла й подумати, що поки буде шукати чуже кохання, знайде своє.

А за півстоліття до цього молода аристократка Дженніфер потрапляє в автокатастрофу, яка забрала у неї пам’ять. Вона погано пам’ятає своє життя до аварії та відчайдушно намагається дізнатися, хто надсилав їй любовні листи, підписавшись загадковою літерою «Б». Чи вдасться їй дізнатися правду та повернути втрачені спогади?.. Так книжка «Останній лист від твого коханого» стала історією двох жінок, які шукали любов...

821.111(73)

К 33

Кейн, Джеймс М. Листоноша завжди дзвонить двіч : роман / Д. М. Кейн ; пер. з англ. А. І. Євса. – К. : Рідна мова, 2020. – 128 с.

 Якою буває любов? Ніжною і жорстокою, безслідною і фатальною, духовною і тілесною. А яка любов у Френка й Кори? Вони вбили людину — заради кохання, чи будучи злочинцями за своєю природою? Їхні стосунки — це вогонь, жага, кров і зрада…

 Кожен читач матиме свою думку про героїв Джеймса М. Кейна, та ніхто не залишиться байдужим до Френка і Кори. Динамічний сюжет, влучні метафори і яскраві образи — усе в цьому романі інтригує й захоплює!

821.111(73)

Ф 75

Фолкнер, Вільям. Порушник праху : [роман] / В. Фолкнер ; пер. з англ. О. Смольницька. – К. : КМ-БУКС, 2018. – 264 с. 

 Кожен дорослішає по-своєму. Юний Чарльз (Чик) Маллінсон, опинившись перед складним для будь-якого білого хлопця кінця XIX - початку XX століття вибором, робить по-справжньому дорослий крок і допомагає врятувати несправедливо засудженого розлюченим натовпом гонорового негра від суду Лінча. Він, його темношкірий одноліток та поважна панна вельми похилого віку заради відновлення справедливості, порятунку невинної душі та спокою перед власною совістю й людяністю вирішують зробити те, на що зважиться не кожен дорослий чоловік. До вашої уваги - захоплива детективна історія на тлі історичних декорацій американського Півдня ХІХ століття, приправлена характерною фолкнерівською філософією.

821.161.2(73)

Б 28

Бату, Дорж. 

Франческа. Володарка офіцерського жетона : [хроніки] / Д. Бату. – Л. : Видавництво Старого Лева, 2019. – 592 с.

Франческа повертається! Командний центр управління польотами НАСА чекає ще більше пригод та викликів. Джорджіо та Франческа стають героями власної бондіани, разом рятують світ й одне одного, отримують офіцерські звання та дізнаються, як правильно закручувати гайки. Нова книжка Доржа Бату — це невигадані історії про дружбу, любов, толерантність, бійки, афери, спецоперації і навіть смерть. А також про те, що робота в команді — це не лише вміння добре робити свою справу, а й бути поруч у потрібний момент.

Беззаперечний класик сучасної української дитячої літератури

 16 серпня день пам’яті класика сучасної української дитячої літератури – Всеволода Нестайка. Саме він через свої твори вчив дітей найважливіших життєвих принципів – людяності, доброти, ставлення до проблем із гумором. Найпопулярніший твір автора — трилогія «Тореадори з Васюківки», який мають знати усі без винятку дітлахи.

Народився Всеволод Нестайко 30 січня 1930 року у Бердичіві. У лихі 30-ті, втративши батька — подоляка-тернополянина, який у 20-ті роки був у "січових стрільцях", майбутній письменник переїжджає з мамою до Києва. Скінчивши десятирічку, 1947 року В.Нестайко вступив на слов’янське відділення філологічного факультету Київського університету. Нелегкими були повоєнні роки Всеволода Нестайка: голодними, але то були роки юності і роки студенства, які запам’ятовуються на все життя. В. Нестайко працював у редакціях журналів «Дніпро», «Барвінок», у видавництві «Молодь». З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві «Веселка».

Перші оповідання для дітей Всеволод Нестайко почав друкувати в журналах «Барвінок» та «Піонерія». Перша книжка «Шурка і Шурко» побачила світ у 1956 році. Майже п’ятидесятилітній шлях у дитячій літерарурі він засвідчив виданням близько тридцяти книжок оповідань, казок, повістей і п’єc. Найвідоміші з них «В Країні сонячних Зайчиків» (1959), «Супутник ЛІРА-3» (1960), «Космо-Натка» (1963), «Робінзон Кукурузо» (1964), «Тореадори з Васюківки» (1973), «Одиниця з обманом» (1976), «Незвичайні пригоди в лісовій школі» (1981), «Загадка старого клоуна» (1982), «П’ятірка з хвостиком» (1985), «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків» (1988), «Слідство триває», «Таємничий голос за спиною» (1990), «Неймовірні детективи» (1995) та інші непересічні твори.

Книги В. Нестайка перекладено двадцятьма мовами світу, в тому числі англійською, німецькою, французькою, іспанською, російською, арабською, бенгалі, угорською, румунською, болгарською, словацькою та іншими. 

За творами Всеволода Нестайка знімалися фільми, що завоювали міжнародні нагороди. Телефільм «Тореадори з Васюківки» одержав на міжнародному фестивалі в Мюнхені Гран-прі (1968), на Міжнародному фестивалі в Алегзандрії (Австралія) — головну премію (1969). Кінофільм «Одиниця з обманом» премійовано на Всесоюзному кінофестивалі у Києві (1984) та відзначено спеціальним призом на кінофестивалі у Габрово (Болгарія, 1985).

Всеволод Нестайко — лауреат літературної премії імені Лесі Українки (за повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі»), премії імені Миколи Трублаїні (за повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків»), премії імені Олександра Копиленка ( за казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя»). На першому Всесоюзному конкурсі на кращу книгу для дітей за повість в оповіданнях «П’ятірка з хвостиком» він був удостоєний другої премії. 1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г. Х. Андесена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.

Всього за понад п'ятдесят років праці у дитячій літературі Нестайко видав близько сорока книжок оповідань, казок, повістей і п'єс. Твори Нестайка перекладено двадцятьма мовами світу - від англійської до бенгалі. За ними поставили кілька прекрасних фільмів – «Одиниця з обманом», «Чудеса в Гарбузянах», короткометражна стрічка «Тореадори з Васюківки».

Помер видатний український письменник 16 серпня 2014 року. Світла пам’ять та щира подяка за безсмертні твори, на яких приємно виховувати дітлахів!

 Бібліотека рекомендує книгу Марини Гримич „Юра”, отриману завдяки Українському інституту книги.

Роман Марини Гримич «Юра» є сіквелом, тобто незалежним продовженням роману «Клавка» (2019), який став національним бестселером і найкращою книгою Форуму видавців 2019 року у жанрі прози. Марина Гримич — авторка більш як 20 різножанрових романів, член Національної спілки письменників України та Українського ПЕН.

Україномовні студенти, україномовні партійці, україномовні літературні редактори, фізики, лірики, дисиденти, ґебісти — і все це в атмосфері 1960-х років. Романтика, прогрес, надія на краще життя — і поступове «закручування гайок» радянською системою. Молодість, кохання, зради, пісні Бітлз і український джаз. Ірпінь. Київ, Київ і ще раз Київ.

 Юра — студент-фізик, успішний комсомольський ватажок, перспективний науковець-початківець — потрапляє в лещата непростих обставин і в пекло власних сумнівів: йому потрібно зробити моральний вибір, а він відчуває, що не готовий до цього. Адже його життя є своєрідним буфером поміж двома світами, — з одного боку, світом «золотої молоді», дітей секретарів ЦК КПУ, ЦК ЛКСМУ, КДБ, а з іншого, — світом його мами Клавки, яка є однією з тих безіменних і негероїчних представників української інтелігенції, що тримають на своїх плечах могутній тил для шістдесятництва.

 Відділ художньої літератури продовжує цикл онлайн-зустрічей зі знаковими людьми краю. Прозвучить одне питання: «Яка література для вас зараз на часі?»

Запрошуємо долучитись до чергового ефіру, що відбудеться 22-го серпня о 15-й год.  Нашею гостею буде Олександра Гаркуша, відома в місті видавчиня, художниця.

 Бібліотека пропонує книгу Макса Кідрука „Бот. Гуаякільський парадокс”, отриману завдяки Українському інституту книги. Це продовження першого українського технотрилера «Бот», видане автором в 2015-му.

Після подій, описаних у першій книзі, Тимур Коршак більше не може програмувати і намагається забути події, що трапилися з ним п'ять років тому. Він і не здогадується, що в еквадорському місті Гуаякіль розповсюджується епідемія, яка спричиняє напади жорстокості. І все це дуже схоже на те, з чим йому довелося зіткнутися в Атакамі. Величезна кількість людей потрапляє до психіатричної клініки, де вони малюють однакові фрактали та безупинно повторюють ім'я Тимур. На пошуки психоістоти до Еквадору відправляються колишній програміст Тимур Коршак, найманець Хедхантер та психіатр Лаура Дюпре.

Крутезне продовження інтригуючого технотрилера!

 Бібліотека пропонує уже другу книгу Оскара Бреніф’є, що спонукає дитину до допитливості та діалогу з дорослими. Це книга „Що таке взаємини?”, отримана нашою бібліотекою завдяки Українському інституту книги.

Чи зобов’язані ми завжди поважати інших? Хіба є люди, не гідні поваги? Можливо, інколи для нечемності є вагомі причини? А чи завжди слід погоджуватися з іншими? Чи можуть дві різні думки бути водночас правильними? І чи варто зрікатися правди, щоб уникнути конфлікту? Світ людських взаємин складний і неоднозначний. Відчути своє місце в ньому допоможуть запитання з книжки «Що таке взаємини?».

 Оскар Бреніф’є — революціонер у галузі освіти, який пропонує дорослим не давати дітям готові відповіді, а змалечку розвивати в них здатність думати, аналізувати та знаходити відповіді самостійно. У його книжках багато запитань — вони спонукають відмовитися від шаблонних відповідей, дозволяють бачити різноманіття світу, не боятися думати інакше. Влучні запитання не лише розвивають мислення, а й учать чути інших, допомагають батькам і дітям порозумітися.

Бібліотека пропонує

 Мабуть, немає в світі людини, якій ні разу в житті не довелося купити книги Агати Крісті. Мінімум один екземпляр творіння цієї популярної англійської письменниці, класика детективного жанру, є в кожній домашній бібліотеці. І це не дивно, оскільки вона належить до числа найбільш публікованих авторів всіх часів і народів, займаючи в цьому списку почесне третє місце. Детективи Агати Крісті видані багатомільярдними тиражами і перекладені на сотню мов.

За визнанням автора, сюжети всіх книг Агати Крісті приходили їй в голову спонтанно: за обідом, під час в'язання або спілкування з друзями. Вона їх ретельно обмірковувала, і до моменту написання фабула була готова. В її книгах немає сцен насильства, грубості і бруду. Зате нерідко піднімаються соціальні проблеми, зокрема, питання, пов'язані з недосконалістю правосуддя. А улюбленим творінням письменниці стали «Десять негренят», сюжетом яких вона пишалася.

Бібліотека пропонує книгу Агати Крісті „Пуаро веде слідство”, отриману завдяки Українському інституту книги.

Одинадцять оповідань про пригоди найвідомішого детектива усіх часів — Еркюля Пуаро. Історії, що визнані класикою детективного жанру. Всі розповіді з цієї збірки екранізовано.

Якщо скоєно злочин, то десь зачаївся злочинець. Якщо він є — його можна знайти. Для Еркюля Пуаро не існує справи, яку не можливо розкрити. Геніальний детектив здатний відшукати втрачені древні реліквії і розгадати загадкову смерть чоловіка, який напередодні застрахував себе на чималеньку суму. Пограбування на мільйон доларів та крадіжка коштовностей, приголомшливе викрадення прем’єр-міністра й справа про зниклий заповіт — кмітливий детектив приймає кожний виклик і починає чергове захопливе розслідування!

«Мистецтво перемоги»

 «Мистецтво перемоги» – під такою назвою у залах обласного художнього музею ім. Й. Бокшая стартувала благодійна всеукраїнська виставка- продаж творів мистецтва.

 Мета культурного проекту – збір коштів на підтримку ЗСУ та розбудову Музею науки в Ужгороді.

Загалом на виставці-продажу – 200 картин із приватних колекцій та переданих художниками, 80 із них надав із власної колекції Станіслав Довгий. Представлено роботи лауреатів Шевченківської премії Івана Марчука, Андрія Чебикіна, народних художників України Ернеста Контратовича, Юрія Герца, В’ячеслава Приходька, Василя Свалявчика, Степана Шолтеса, Золтана Мички, заслужених художників Антона Шепи, Золтана Шолтеса, Наталі Сіми-Павлишин, лауреатів мистецьких премій Ференца Семана, Франциска Ерфана, Павла Бедзіра, Володимира Павлишина, а також митців нового покоління – Володимира Базана, Аттіли Коприви, Юрія Шелевицького, Тіберія Віллашека, Сергія Лакатоша та багатьох інших.

В Ужгороді визначили претендентів на премію імені Петра Скунця

Премія імені Петра Скунця заснована Ужгородською міською радою для заохочення сучасних авторів до написання творів, присвячених видатним ужгородцям, Ужгороду, Закарпаттю, їхній історії та сучасності, для популяризації новітньої української літератури, розвитку українського письменництва, відкриття нових талантів.Цього року розмір премії збільшили з 10 до 20 тисяч гривень у кожній номінації.Остаточне рішення про присвоєння премії приймається на сесії міськради.

Видання на відзначення цього року премією імені Петра Скунця визначила 9 серпня в Ужгородській міській раді конкурсна комісія. За кожне з них одностайно проголосували всі присутні нині члени комісії.

Оскільки книга  Марини Попович-Павлік «Люстерко. Поезії», яку висували в номінації «Художня література», не здобула достатньо голосів, прийняли рішення дві премії дати в номінації «Краєзнавча література» і переможцями конкурсу стали  книги Михайла Сирохмана «Втрачені церкви Закарпаття» та Павла Федаки «Закарпатська «Просвіта» у постатях її діячів (1920 – 2020)» . У номінації «Альбомне видання» перемога за виданням «Малярство. Театр»  Ігоря Панейка, яке випустило видавництво Олександри Гаркуші.

Нагадаємо, цього року на премію висунули загалом 6 видань.

 Бібліотека пропонує книгу Еріка Рікстеда „Дівчата, які нічого не скажуть”, отриману нашою бібліотекою завдяки Українському інституту книги.

Ерік Рікстед — американський автор серії моторошних трилерів «Канаанські детективи», що потрапила до списків бестселерів New York Times, Wall Street Journal, Amazon та USA Today. Першии роман Рікстеда «Сніп» (Reap) потрапив до списку значущих видань New York Times. Иого оповідання та статті виходили друком на сторінках багатьох журналів і були номіновані на премію Pushcart Press. Здобув ступінь магістра мистецтв в Університеті Вірджиніі. Разом з дружиною та дітьми він мешкає у місці дії своїх романів – Вермонті – та досі записує олівцем чернетки майбутніх книжок.

Історія, що лоскоче нерви та піднімає рівень адреналіну до максимуму від американського автора Еріка Рікстед виходить українською. Сюжет, вартий Гічкока, розповідає таємницю зникнення юної дівчини. Наймоторошніші злочини та найжорстокіші вбивці ховаються у найспокійніших містечках. Так сталося і в Канаані — маленькому містечку у штаті Вермонт. Юна Менді зникає посеред ночі та змушує відставного детектива Френка Рата повернутися до справ заради пошуку істини. На цьому шляху його чекають не лише зустріч з найбільшим людським злом, але й із власними демонами минулого. «Вбивча інтрига, ідеальна логіка історії та безумовно харизматичний детектив із власними демонами — вибухова суміш для першокласного трилера. Цей роман точно не варто читати перед сном — ви просто не заснете. Не тільки від жаху та напруги, але й тому, що просто не зможете змусити себе відкласти його до завтра», – поділилася співзасновниця видавництва Світлана Павелецька.

 Бібліотека пропонує книгу В. Г. Зебальта „Аустерліц”, отриману нашою бібліотекою завдяки Укаїнському інституту книги.

Роман В. Ґ. Зебальда «Аустерліц», який багато критиків називають найвизначнішим німецькомовним романом ХХІ століття, вийшов друком у 2001 році, незадовго до трагічної смерті автора внаслідок автомобільної аварії. Цей роман або ж «прозову книжку невизначеного жанру», як називав його сам Зебальд, вирізняє не лише незвичний, лабіринтоподібний сюжет, який автор вибудовує з ретельністю павука, що плете свою павутину, а й особлива поетичність мови, яка перетворює цей твір на довжелезний вірш про пошуки втраченого дитинства. Неназваний оповідач знову й знов зустрічає залюбленого в європейські ландшафти та архітектуру загадкового самітника Жака Аустерліца, який розповідає йому про свої багатолітні намагання розкрити таємницю власного походження. Ці пошуки ведуть його ледь не через усю Європу й спонукають відвідати різноманітні «місця пам’яті» найновішої німецької та європейської історії — з Антверпена до Лондона, з Парижа до Марієнбада, а з Праги до концентраційного табору «Терезієнштадт». І це лише зовнішній, сюжетний контур роману, насиченого історичними екскурсами, поетичними спостереженнями та меланхолійними розмірковуваннями про (не)обжитість простору й проминання часу, з якими людина змушена давати собі раду.

 Бібліотека пропонує книгу Оскара Бреніф’є „Що таке свобода?”, отриману нашою бібліотекою завдяки Українському інституту книги.

Чи можна робити все, що заманеться? Ні, наприклад, з’їсти за раз кілограм цукерок точно не можна. Та якщо я точно знаю, чого хочу, і мені стане сили й сміливості, то можна зробити будь-що! Але хіба не помиляємося ми іноді, навіть коли певні у своїй правоті? Усі прагнуть свободи, але не кожен до кінця розуміє, що це таке. Книжка французького філософа-практика Оскара Бреніф’є допоможе батькам і дітям поговорити про свободу й обмеження так, щоб кожен почувався вільним у своєму виборі.

- Чи всі мають право на свободу?

- Чи обмежують мою свободу інші люди?

- Чи може в'язень бути вільним?

- Чи потрібно подорослішати, щоб стати вільною?

- Навіщо мені свобода?

- Чи можна робити все, що заманеться?

Оскар Бреніф’є — революціонер у галузі освіти, який пропонує дорослим не давати дітям готові відповіді, а змалечку розвивати в них здатність думати, аналізувати та знаходити відповіді самостійно. У його книжках багато запитань — вони спонукають відмовитися від шаблонних відповідей, дозволяють бачити різноманіття світу, не боятися думати інакше. Влучні запитання не лише розвивають мислення, а й учать чути інших, допомагають батькам і дітям порозумітися.

 Бібліотека пропонує книгу Міли Іванцової „Намальовані люди”,отриману нашою бібліотекою завдяки Українському інституту книги.

Роман Міли Іванцової "Намальовані люди" — це розлога художня хроніка зими 2013-2014 рр. про звичайних людей, поставлених у незвичайні обставини. Про Майдан та антимайдан, про небайдужих, які постали проти злочинної влади за людську гідність, про силовиків, поглядом з іншого боку барикад, про тих, кого взагалі не торкнулося. Про худижників та медиків, підприємців і студентів. Про чоловіків та жінок, підлітків та літніх людей, українців і не тільки. Про кохання, силу духу, взаємопідтримку, самопожертву, людяність і любов у широкому сенсі цього слова. І, звісно, про Київ, буремний та буденний, як і у всіх інших романах авторки.

Міла Іванцова - письменниця не тільки різноманітних форм прози від оповідань до романів, - але й поезії. Вже зараз її добре знають у Києві та інших столицях завдяки творчості. Вона неодноразово виступала на телебаченні, проводила семінари та зустрічі з читачами. Книги автора користуються популярністю не тільки серед жіночої половини читачів, вони цікаві людям різного віку. Так як письменниця творить не так вже й давно, у всякому разі, не все життя, то читачі можуть очікувати від неї в найближчому майбутньому і творів інших жанрів, таких як детектив або дитяча проза. Сама Міла прислухається до порад близьких людей при написанні видань і ділиться новими ідеями, як каже її відгук.

закарпатський дует підтримує ЗСУ

 

Патріотичний дух, позитивний настрій та наближення перемоги України. Саме із таким покликанням на Закарпатті діє колектив "Театр Шарж". Цей дует вже багато років співпрацює з нашою бібліотекою, є частим гостем та учасником наших поетичних вечорів.

 Його учасники Роберт Голованенко та Сергій Соболь виступають уже більше 30 років. Діяльність спрамована саме на патріотизм та виступи для військослужбовців, які дислокуються на Закарпатті.