Пам"яті Фелікса Кривіна.

24 грудня 2016-го на 89-му році помер відомий письменник та філософ Фелікс Кривін, який тривалий час жив в Ужгороді. 

2-го лютого в нашій бібліотеці відбудеться вечір пам"яті Фелікса Кривіна "Я угнал машину времени...". Запрошуємо всіх шанувальників творчості письменника у читальну залу о 17 год.

  Коли перечитуєш і справді на совість збудовані книги Фелікса Кривіна, приходиш до думки, що по­лиця з його книгами – не тіль­ки вулиця в широкий світ, але й живе, пульсуюче багатошарове утворення, дуже схоже на… планету. А якщо пошукати непря­мих підтверджень в авторському тексті? “У кожного є своя планета…” Це частина фрази з уст героя-оповідача з “Пам’яті Екзюпері” – од­ного з небагатьох у Фелікса Кривіна творів без усмішки, де бла­городний серпанок печалі оповиває головну думку – про сенс і ціну життя. На маленькій станції оповідач зустрічає сивого по­старілого Маленького Принца, бо всюди трап­лявся хтось, хто поми­рав за нього, і він так і не зміг повернутись на свою планету. Сло­ва оповідача, хоч і питальні за формою, здається, ховають у собі і відповідь: “В дитинстві ви розповіли чудову казку, але одне в ній викликає сумнів: невже для того, щоб потрапити на свою пла­нету, треба безпремінно помирати на Землі?” “Ні, не треба”, – гаряче підтри­мують оповідача шанувальники творчості Фелікса Кривіна. Свою планету можна створити словом і бу­де вона цілком придатною для життя і автора, і його читачів, незалежно від їх віку. На тій планеті – і густонаселена твердь, і мінлива атмосфера, і зоряне небо, і непримітне, але насичене подіями життя усяких там інфузорій-туфельок, і мудрих речей, і не­­сер­йозні Архімеди та Нью­тони, і серйозні майори вічно серйозних “органів”, і минуле, що переплі­тається з майбутнім у вирі пристрастей дня ниніш­нього, і навіть діюча машина часу…

   З 1998 року Фелікс Кривін проживав в Ізраїлі, не пори­ваючи зв’язків з читачами, друзями та видавцями України і Ужгорода зокрема.

Його планета слова стала помітною і в ізра­їльському літе­ратурному сузір’ї. І там ця жива пуль­суюча планета не перетворюється у світило.

… Не похож на знаменитость этот

 очень знаменитый человек, –

дивується у вірші-присвяті Феліксу Кривіну його колега по перу з ізраїльського міста Беер-Шева Юрій Арустамов.

   А давній ужгородський друг Фелікса Кривіна поет Петро Скунць у статті “Жили ми тоді в одному домі…” (до 70-річчя Фелікса Кривіна) (Новини Закарпаття, 1998, 13 червня) писав: “Вони [твори Кривіна] жили завжди зі мною, відколи я з ни­ми зустрівся, і вони настільки мої, що без них мене немає. Всі його казки і напівказки – то світ, в якому варто жити”… Через п’ять років він продовжує:
“… думаю, до його книг ми в себе на Вкраїні ще бу­демо довго повертатися. Бо вони чесні, мудрі, на­цілені на вічні істини. Недарма ж їх читають у всьому читаючому світі” (“Фелікс означає – щасливий”:
До 75-річчя Ф. Кривіна (Карпатська Україна, 2003, 12 червня).

2006 рік подарував ужгородським шануваль­никам нове видання творів улюбленого автора – “Полёт жирафа” (видавництво В. Падяка), де об’єд­нались і нова, і відома читачам проза та поезія.