Чергове засідання клубу літературних дебютів „Нові імена”

Засідання відбудеться 31-го жовтня о 17-й в читальній залі нашої бібліотеки.

У нас будуть дебютувати три молоді людини. Вони мають чудовий шанс проявити свої здібності і вразити своїми талантами.

Віктор Новграді-Лецо...Ось як він пише про себе...„Народився, живу, сплю, їм, вчусь і дихаю в Ужгороді. Вмерти теж планую тут. Навчаюсь у інституті культури і мистецтв, що донедавна був коледжем. Дуже високий. В деяких маршрутках завдяки неперевершеним 185 сантиметрам цілую макітрою дах. Дуже, ну ДУЖЕ говіркий (дякую угорській крові). Можу задовбати людину розмовою за короткий час (але за який саме - не засікав). За національністю - не зрозуміло що, бо є в мені і угорська, і словацька кров. Люблю пожартувати, в основному над жартами не думаю, тому можу випалити дуже жорсткий жарт або дуже слабкий. Маю два невиліковні діагнози - міопія і любов до поезії. Поезією хворий до невимовності. Ще більше хворію футуризмом і авангардизмом. Вірші пишу з 2016 року. Планую видати збірку, а доти посилено штурмуватиму бастіони нашої закарпатської (а може й української в цілому) поезії. Ненавиджу смерть, погану поезію, погану погоду, злих, недобрих і чорних душею людей, Обожнюю життя, файну їжу, красивих дівчат і альбоми Депеш Мод. В цілому - дуже багатогранна людина, яку більшість вивчили лише з однієї грані (отака геометрія кульгаюча).”

Маріана Олефір...„В той час, як люди метушаться і готуються до Нового року, мені випало щастя народитись. Такий от подаруночок під ялинку. З часом виявилось, що не тільки для батьків, а й для поціновувачів поезії. Одного разу, пригадую як зараз, я сиділа надворі й милувалася краєвидами Карпат. Це була моя дев‘ята осінь життя і перша осінь поета. Хочу сказати, що у 9 років проблеми обмежуються здебільшого вибором мультика і домашнім завданням, та перший мій вірш був про Україну. Він чи не єдиний, виконаний у стилі патріотичної лірики. Зараз мені близькі філософські роздуми про життя, намагання осягнути істину, передати це у своїх віршах і змотивувати інших. Доволі серйозні слова, хоча, якщо б ви мене побачили вперше, ніколи не подумали б, що це про мене. Я вважаю, що не потрібно приховувати свої чудернацтва, бо це робить нас особливими. Я люблю справді хороший гумор. Якщо люди навколо – мої хороші знайомі, мені важко втриматись, щоб не пожартувати. Ніхто не каже, що це завжди вдало, та друзі завжди сміються) Відкривати щось нове — моя пристрасть. У мене безліч хобі та незакінчених справ. Нещодавно я вирішила поєднати абстрактний живопис і поезію, бо в майбутньому хочу відкрити поетичну виставку. Краще один раз побачити, ніж сто раз почути. Забула ще додати, що я обожнюю розмовляти, та вмію і слухати. Планую видати свою збірку поезії і можливо, колись, прозу, що сколихне свідомість, та це вже зовсім інша історія.” Такий погляд на життя у цієї неординарної дівчини.

І третя дебютантка Мирослава Кузла.... Вона любить вчитися пізнавати щось нове і тим самим бажає проявити себе в чомусь ексклюзивному. Бо пізнаючи світ, ти пізнаєш себе.
Вчилася в Пилипецькій школі, де зрозуміла те, що потрібно прямувати тільки до поставленої мети, несучиі її прямо у серці. Сім’я ій привила любов до природи і подорожей, відкриття нових горизонтів. і вона зрозуміла, що її призначення – це географія Надавати людям сил та натхнення на будь-яку працю, що споріднює любов із силами природи, вчитися чогось нового та бути прикладом для інших людей. Саме зараз вона навчається в університеті, де здобуває низку знань з географічної спрямованості.
Провідним її захопленням є написання віршів.