На 94-му році життя помер український поет та громадський діяч Дмитро Павличко. 

Дмитро Павличко народився 28 вересня 1929 року у селі Стопчатів у Косівському районі Івано-Франківської області у багатодітній селянській родині. Початкову освіту здобув у польськомовній школі в Яблунові, продовжив навчання в Коломийській гімназії. З осені 1945 pоку по літо 1946 року був в ув'язнені за справою щодо звинувачення в належності до УПА. У 1953 році закінчив філологічний факультет Львівського університету.

З 1954 по 1990 роки був членом КПРС. Завідував відділом поезії редакції журналу «Жовтень» (нині – «Дзвін»). Після переїзду до Києва працював у секретаріаті СПУ. Упродовж 1971–1978 pp. Дмитро Павличко редагував журнал «Всесвіт».

Перша збірка поезій «Любов і ненависть» з'явилася у 1953 році. Пізніше побачили світ поетичні книги «Моя земля» (1955), «Чорна нитка» (1958),«Правда кличе» (1958 , наклад було знищено за вказівкою партійних цензорів), «Пальмова віть» (1962). У 1968 році вийшла збірка «Гранослов», згодом «Сонети подільської осені» (1973), «Сонети» (1978), «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994). Дмитро Павличко уклав антологію перекладів «Світовий сонет»(1983). Літературно-критичні праці зібрані в книжках «Магістралями слова» (1978), «Над глибинами» (1984), «Біля мужнього слова» (1988).

Дмитро Павличко перекладав з англійської, іспанської, італійської, французької, португальської та інших мов.

Був народним депутатом України кількох скликань. Дмитро Павличко є одним з авторів Декларації про державний суверенітет України. Павличко був надзвичайним і повноважним послом України в Словаччині та Польщі.

Дмитро Павличко є лауреатом Шевченківської премії, кавалером орденів «За заслуги» III ст., князя Ярослава Мудрого V ст., Держави, князя Ярослава Мудрого IV ст., Свободи тощо.