Запрошуємо всіх поціновувачів художнього слова до клубу літературних дебютів „Нові імена” для знайомства з дебютантками та їх творчістю. Засідання відбудеться  3 травня о 16-й в ЗОУНБ ім. Ф. Потушняка.

Катерина Галенко народилася у м. Лисичанськ на сході України, працює вчителем, виховує двох дітей, дивиться на світ крізь об’єктив і вміє відшукувати красу серед буденності.

Щасливий випадок подарував їй творчу співпрацю з українським виконавцем Дмитром Шуровим («Pianoбой»), з якої народилися пісні «Вітчизна» та «Ніхто не сам». Відтоді відчула в собі хист до поетичного мистецтва.

У пошуках натхнення почала відкривати для себе Україну і знайомити з мальовничими куточками своїх учнів.

Під час локдауну 2020 року вирішує видати міні-збірку поезій із символічною назвою «Дихати... На повну!», у ній намагалася зібрати тексти, які б пітримували і мотивували читачів.

Війна змусила кардинально змінити географію. Разом з дітьми Катерина знайшла прихисток в Ужгороді. Тут продовжує писати, надихаючись старовинними вуличками, найсмачнішою кавою та фантастичними заходами сонця.

Людмила Корольова народилася у мальовничому селі Олешник, що на Виноградівщині. Працює у Виноградівській гімназії. Педагог-організатор, вчитель іноземних мов.

З дитинства була дуже серйозною, але любила усе знати, усім цікавилася і часто вигадувала історії, у котрі сама щиро вірила. В школі була старанною ученицею, але і бунтівницею)) Завжди шукала справедливості. Школу закінчила із золотою медаллю і вступила на навчання до УжНУ, на факультет іноземної філології за напрямом "французька мова та зарубіжна література". Потім ще окремо вступала на магістратуру англійської філології, щоб мати змогу викладати.  Писати почала ще у початкових класах.  Декілька віршів написала у старшій школі, а потім закинула взагалі це. Вже в університетські роки почала писати знову, "бо усі вміють робити шось класне, то мушу і я". Коли почалася війна,  Людмила почала писати ще більше, ніж раніше, тому що пишеться зазвичай про те, що болить, а болить зараз безперестанку. Вона думала як би  змогла допомогти, який вклад зробити у перемогу. І дійшла до думки, що повинна нарешті видати свою збірку. Зібрала, відредагувала, додала усе, що хотіла і видрукувала. . Виручені за книжку кошти вона передає на потреби військових.