Лоран Гунель. День, що навчив мене жити.
Від автора бестселера «Бог завжди подорожує інкогніто»!
Що б ви змінили в своєму житті, якби дізнались, що незабаром помрете, і лишилось вам зовсім небагато часу? Поміняли б своє життя кардинально? чи лишили б все так, як є? Цими питаннями задавався і головний герой цієї книги - Джонатан. Життя і так його не дуже балувало, так як бізнес не приносив очікуваного прибутку, друзів багато не мав, з дружиною розлучився через дурне непорозуміння, та й з дочкою мав можливість проводити час лише раз на два тижні. А тут ще й одна циганка напророкувала, а друга - підтвердила, що жити йому лишилось недовго. Тоді Джонатан вирішив зробити перерву в роботі і поїхав до тітки, яка й допомогла йому зрозуміти, що змінити своє ставлення до життя ніколи не пізно. Бо лише через усвідомлення близьких катастроф, можна побачити і відчути, що ж у нашому житті є насправді цінним, а що - другорядним. Перед лицем смерті ми можемо ,,бути самими собою, висловлювати все, що відчуваємо, жити так, як хочемо жити,, . Близькість смерті допомогло Джонатану зрозуміти, в чому сенс життя. І щоб змінити щось на планетарному масштабі, потрібно почати з себе, і з часом ця хвиля доброти і любові накриє все людство.
Ґілберт Е. Місто дівчат
Упродовж всього життя пнутися зі шкіри, щоб бути "хорошою дівчинкою" та відповідати чужим очікуванням? Чи бути чесною насамперед перед собою та жити своїм життям, втілювати свої, а не нав'язані кимось бажання? Що оберете ви? Чи вистачить вам сміливості йти за своєю мрією, як це зробила головна героїня нового роману Елізабет Ґілберт? Історія життя Вівіан Морріс з "Міста дівчат" - це не біографія легковажної жінки, що лише розважалася та постійно шукала пригод на свою голову, як це може здатися на перший погляд (хоча і про це також). Це історія про життя як воно є, про прагнення щастя, про втрати та помилки, яких не уникнути нікому, про відповідальність за свої вчинки. Та насамперед "Місто дівчат" - це історія про сміливість бути собою. Браво, Елізабет Ґілберт! "Я б могла витратити решту свого життя, намагаючись довести, що я хороша дівчинка, але це було б несправедливо щодо тієї, ким я насправді була. Я вірила в те, що якщо я й не хороша дівчинка, то принаймні хороша людина. Просто такі вже в мене апетити. Тому я перестала відмовляти собі в тому, чого щиро хотіла. І шукала способи подарувати собі насолоду. Від одружених чоловіків я трималася подалі й тому була певна, що нікому не завдаю шкоди. Хай там як, а в житті кожної жінки настає час, коли їй просто набридає безкінечно соромитися. І тоді вона вільна стати тією, якою насправді є". P.S. Ця книга і справді схожа на келих шампанського. От тільки голова після неї точно не болітиме :)
Немає коментарів:
Дописати коментар