Про закарпатські народні казки чули всі. У ХХ столітті вийшло зо два десятки таких книжок, записаних з уст простих оповідачів, що переказували почуті історії з покоління в покоління. І якщо за кількістю народних казок Закарпаття випереджало інші регіони України, то з авторською казкою ситуація склалася протилежна.
Лише віднедавна закарпатці стали освоювати цей класичний жанр літератури для дітей. Чудовим підтвердженням цього стала щойно видана у тернопільському видавництві «Начальна книга – Богдан» книжка «Казки для Елізи» ужгородського письменника Олександра Гавроша. Збірка має підзаголовок «15 маленьких історій для однієї великої дівчинки» і присвячена «милій Елізі».
На відміну від народних казок, казкові історії Олександра Гавроша цілком міські. Ужгородець впізнає в них обриси рідного міста з величним середмістям, тихоплинною річкою із затишним парком, пішохідними мостами. Книжка має свою неповторну елегійну атмосферу, яку чудово відтворила художниця Лілія Василенко. Сам автор називає свої казки філософськими, вкладаючи в кожну з них глибший підтекст.
Завершує збірку «Казок для Елізи» грайливий «Різдвяний песик», який вже виходив окремим виданням і торік поставлений на сцені Закарпатського муздрамтеатра у вигляді дитячої вистави «Коли звізда ясна…»
Немає коментарів:
Дописати коментар