Що чекало на Фредову після фінальної сцени «Оповіді Служниці» — свобода, в’язниця чи смерть? Ми не мали змоги дізнатися. Дотепер. Із «Заповітами» наше очікування завершується.
Через 15 років після тих подій авторка розповідає історію вибуховими заповітами трьох жінок Гілеаду.
У блискучому продовженні «Оповіді служниці» легендарна Марґарет Етвуд відповідає на питання, які десятиліттями хвилювали читачів.
Північна Америка, 15 років потому. Республіка Гілеад утримує свою владу. Але жорстокий і ниций режим гниє зсередини. Усі гасла про чистоту і служіння виявилися брудною брехнею. Лідія — літня жінка, що пройшла тернистий шлях: від поважної судді у справах сім’ї у старому Гілеаді через в’язницю й участь у розправах над невинними до найвищого становища у панівній верхівці. Лідія прагне знищити режим, що зруйнував її життя. І в неї є чимало доказів його злочинності. Вона планує таємно переправити ці докази до Канади. Їй мають допомогти двоє дівчат: Агнес із Гілеаду, яка дізнається приголомшливу правду про свою справжню матір-Служницю, і Джейд, шістнадцятирічна мешканка Торонто, яка виявилася тією самою Крихіткою Ніколь, про яку розповідали дітям у школі. Три жінки, що наважилися постати на боротьбу з жорстоким облудним режимом. Чи вдасться їм здолати монстра?
„Мою ліву руку стискає дівчинка років семи – восьми, дивиться на мене довірливими очима. Права ж рука лежить на голові жінки, яка зіщулился біля мене: її голова покрита, очі звернені горі, в обличчі читається чи то малодушність, чи то вдячність — то Служниця. А за мною стоїть одна з моїх Перлових Дів, готова рушити у місіонерську подорож. На поясі в мене висить шокер. Зброя нагадує мені про власні помилки — якби ж я діяла ефективніше, вона була б непотрібна. Вистачило б і переконливого голосу.
Скульптурна група вийшла не дуже вдала — надто захаращена. Варто було краще мене виділити. Але принаймні я схожа на людину при своєму розумі. Могло б вийти інакше, бо ж літня скульпторка, нині покійна, щира вірянка, мала схильність наділяти своїх моделей виряченими очима, що символізували ревність і побожність. Бюст Тітки Гелени в її виконанні хворий на сказ, бюст Тітки Відали — на гіпертиреоз, а Тітка Елізабет, схоже, от-от вибухне.’
Чому психологічно люди так швидко змінилися і підкорилися новим людожерським законам? А пам’ятаєте Стенфордський експеримент? Він якраз відбувався в часи публікації "Оповіді служниці" і був тоді у всіх на слуху. Набрали групу юнаків, одних призначили на ролі в’язнів, інших на ролі охоронців, менше як за два тижні вони почали бути в’язнями і охоронцями. Гілеад вправно виховує своїх громадян, за мінімум часу видає максимум результату. Про те, як формували маргінальних Служниць, ми знаємо з першого роману. Тепер почуємо про вишкіл еліт, Дружин і Тіток.
Дилогія про Гілеад глибоко міркує про те, як нами, культурними, вправно керують природні інстинкти. Інстинкт самозбереження реалізується або в нападі, або у втечі. Фредова втекла. Лідія атакувала. І одна при цьому героїня, а друга злочинниця. Та жодна з них не готова віддати своє життя, щоби стати символом чи то політичного режиму, чи то спротиву йому.
Немає коментарів:
Дописати коментар