четвер, 10 червня 2021 р.

Маленький шедевр про любов та війну

 Бібліотека рекомендує книгу Мері Енн Шеффер та Енні Берровз „Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння”, отриману дякуючи Українському інституту книги.


Чудова історія про добрих, щирих, незламних, сонячних людей, які в нелюдських умовах воєнного і тяжкого післявоєнного часу пам'ятають про важливість посмішки, теплого ставлення і людяності.

Це майстерно складена, деколи дотепна, деколи вражаюче сумна історія, яка ніби спеціально писалася, щоб бути екранізованою. Є в ній щось голівудське. Так, ви відчуватимете симпатію до героїв, може навіть знайдете аналогії із вашими друзями чи знайомими (з портретичною точністю авторка показує багатьох мешканців острова, деколи навіть таких, які не мають безпосереднього відношення до сюжету, але видно, що авторка любить людей і про них розповідати).

Книги про війну завжди достойні прочитання. Адже в них зібрані реальні людські історії, які без мурах по шкірі читати не можливо. Так сталося і в цій книзі, яка складається з листів. Головним героям було до болю важко навчитися жити після завершення війни, після окупації земель, на яких вони жили. Але життя триває й далі, але яке... Головна героїня цієї історії - молода письменниця на ім"я Джулія. Вона шукає ідею для написання своєї нової книги і знаходить її. Знаходить завдяки жителям острова Гернсі, які постраждали від окупації під час війни, хоча в пресі така інформація не розголошувалася. Вона знайомиться з учасниками "Клубу любителів книг та пирогів з картопляного лушпиння" і відправляється на острів аби спробувати таку знамениту, просту і нітрішечки не смачну страву. Джулія знаходить не лише тему для написання своєї книги, але на багато більше. Вона знайомиться з чоловіком - шанувальником її творчості. Ця подорож дарує їй на багато більше, а ніж вона могла сподіватися. Для любителів книг про книги ця історія необхідна для прочитання. Історія особлива. Вона не схожа на інші книги своєю формою подання - у вигляді листів. А ще тим, що люди навіть під час війни читали, аби забутися, аби перебути те страхіття, що робилося навколо.


Немає коментарів:

Дописати коментар