новинка

 

Мартина Бунда. Байдужість
Видавничий дім «Комора»

Коли книжка про байдужість викликає біль — авторка певно досягла свого і точно роз’ятрила рани недавнього минулого. На відміну від «У війни не жіноче обличчя» Світлани Алєксієвіч, цей роман-сага про польське село під Ґданськом розповідає про жінок, що не воювали. Лише штрихами-уколами згадує дні війни: «Тіло і далі чуло сморід, тіло пам’ятало, як довго нагрівається у вогні серцевина праски. Коли березневого дня прийшли росіяни, ті шестеро чи семеро, чи може шість мільярдів, метал повільно нагрівався у плиті. Спершу зґвалтували її, кожен по черзі; наприкінці приклали до Розелиного живота розпечену праску. Хотіли грошей. Весь час питали: де? Лише вона не могла дати їм щось таке, чого сама не мала».

«Байдужість» — роман про спробу трьох доньок Розелі побудувати життя в комуністичній Польщі одразу після 1945-го. Таке, де прислане з Берліна взуття від коханця, за якого одна не змогла вийти, бо «мати не прийняла б німця», — є мірилом щастя. Живий, сумний, подекуди смішний, гострий і багатостраждальний текст Мартини Бунди в рідній Польщі торік отримав премію Gryfia за «найкращу книгу року, написану жінкою».