“Ми думали, що у нас такі серйозні проблеми. Звідки нам було знати, що ми щасливі?”⠀
“- Ми лише хотіли зробити світ кращим.– Кращим?– Краще ніколи не означає «краще для всіх». Комусь завжди гірше.”
Ти не маєш права читати, писати і бігати вранці. Тобі не можна працювати, володіти якою-небудь річчю і прагнути чогось. Тобі заборонено любити. Бо ти – Служниця… У Республіці Гілеад повноцінні права мають лише Командори та їхні Дружини, у яких є право вибирати коханок для своїх чоловіків. Мета — народження дітей. До цього здатна тільки кожна сота жінка в Гілеаді. Їх, Служниць, збирають по всій країні, а потім вони проходять курс підготовки, аби бути гідними виносити дитя офіцера. Одна зі Служниць — Джун. Колись вона мала коханого чоловіка і доньку. А тепер сенс її життя — підкорятися законам Гілеаду… Проте Джун не така, як усі. Жінка розуміє, що відбувається, вона хоче втекти і ще здатна любити…
Роман Маргарет Етвуд, опублікований 1985 року, спирався на реальні події в політичному та суспільному житті того часу, але сьогодні, майже 30 років по тому, його послання залишається не менш важливим.Білий боннет з широкими полями і багряний плащ стали безперечним символом пригнічення жінок.Роман-антиутопія Маргарет Етвуд "Розповідь служниці" оповідає про події недалекого майбутнього, в якому багато жінок більше не можуть мати дітей.Ті, в кого збереглася репродуктивна функція, потрапляють у рабство до багатих родин і змушені примусово народжувати їм потомків.Білий капелюх і червоний плащ - уніформа, яка має підкреслювати підлегле становище служниць.Впродовж трьох десятиліть цей образ міцно закарбувався в нашій уяві. Він з'являвся на обкладинках роману, афішах до фільму 1990 року та рекламних роликах серіалу 2017-го.Його використовують й реальні жінки, які в костюмах служниць виходять на марші за свої права.Цей образ, насамперед, асоціюється з головною героїнею і оповідачкою роману - Фредовою.У новому суспільстві - Республіці Гілеад - їй дісталася роль служниці. Вона - одна з небагатьох жінок, хто через забруднення екології не став безплідною - потрапляє до будинку Командора Фреда (звідси й її нове ім'я - Фредова).Вона змушена регулярно виконувати з ним ритуальне злягання, поки не завагітніє.У минулому житті, ще до того, як владу в США захопив теократичний уряд Гілеада, у неї був чоловік Люк і маленька дочка.Етвуд замислювала свій роман у жанрі "спекулятивної фантастики", у якій майбутнє, постає як цілком припустима реальність, що може настати без якихось надзвичайних технологічних досягнень.За її словами, "у науковій фантастиці є монстри і космічні кораблі, тоді як у спекулятивній - реальне повсякдення".Кожен епізод роману є відсилкою до справжніх соціальних та політичних подій початку 1980-х років, коли Етвуд працювала над "Служницею".Саме тому роман створює дивне відчуття теперішнього моменту, яке зберігається й у наступних адаптаціях твору.Після виходу "Розповіді служниці" 1985 року на кожне своє інтерв'ю Маргарет Етвуд приносила вирізки з газет, які були живою ілюстрацією правдивості зображених у романі подій.
Роман Маргарет Етвуд, опублікований 1985 року, спирався на реальні події в політичному та суспільному житті того часу, але сьогодні, майже 30 років по тому, його послання залишається не менш важливим.
Білий боннет з широкими полями і багряний плащ стали безперечним символом пригнічення жінок.
Роман-антиутопія Маргарет Етвуд "Розповідь служниці" оповідає про події недалекого майбутнього, в якому багато жінок більше не можуть мати дітей.
Ті, в кого збереглася репродуктивна функція, потрапляють у рабство до багатих родин і змушені примусово народжувати їм потомків.
Білий капелюх і червоний плащ - уніформа, яка має підкреслювати підлегле становище служниць.
Впродовж трьох десятиліть цей образ міцно закарбувався в нашій уяві. Він з'являвся на обкладинках роману, афішах до фільму 1990 року та рекламних роликах серіалу 2017-го.
Його використовують й реальні жінки, які в костюмах служниць виходять на марші за свої права.
Цей образ, насамперед, асоціюється з головною героїнею і оповідачкою роману - Фредовою.
У новому суспільстві - Республіці Гілеад - їй дісталася роль служниці. Вона - одна з небагатьох жінок, хто через забруднення екології не став безплідною - потрапляє до будинку Командора Фреда (звідси й її нове ім'я - Фредова).
Вона змушена регулярно виконувати з ним ритуальне злягання, поки не завагітніє.
У минулому житті, ще до того, як владу в США захопив теократичний уряд Гілеада, у неї був чоловік Люк і маленька дочка.
Етвуд замислювала свій роман у жанрі "спекулятивної фантастики", у якій майбутнє, постає як цілком припустима реальність, що може настати без якихось надзвичайних технологічних досягнень.
За її словами, "у науковій фантастиці є монстри і космічні кораблі, тоді як у спекулятивній - реальне повсякдення".
Кожен епізод роману є відсилкою до справжніх соціальних та політичних подій початку 1980-х років, коли Етвуд працювала над "Служницею".
Саме тому роман створює дивне відчуття теперішнього моменту, яке зберігається й у наступних адаптаціях твору.
Після виходу "Розповіді служниці" 1985 року на кожне своє інтерв'ю Маргарет Етвуд приносила вирізки з газет, які були живою ілюстрацією правдивості зображених у романі подій.
Немає коментарів:
Дописати коментар