Антична трагедія сучасності

 Тринадцятий роман одного з найкращих розповідачів у світовій літературі, класика-з-класиків англомовної прози Салмана Рушді зветься «Золотий дім» (The Golden House, 2017). Тепер ця книжка є українською мовою. Є вона і в нашій бібліотеці, дякуючи Українському інституту книги.

Останній на сьогодні роман Салмана Рушді — це розіграна в декораціях Нижнього Мангеттена антична трагедія, щедро приправлена, як то в Рушді ведеться, алюзіями до стародавніх міфологій, текстів західного канону літератури та сучасної поп-культури. На сторінках роману, часовим тлом для якого слугує президентська каденція Барака Обами, розгортаються історії сліпого, жертовного і зрадливого кохання, пошуків невловимих ідентичностей і втечі від них, а ще — розквіту бомбейської кіноіндустрії й організованої злочинності. Дошкульні спостереження над станом американського суспільства переплетені тут із елегійною рефлексією про людську кондицію, а розплутування кримінальних схем — із пристрасною одою авторському кіно.

„Це перший із романів Салмана Рушді, який цілком слідує традиції нью-йоркської політичної сатири (віва «Багаття амбіцій»). Як жити в країні, яку очолив клоун? В романі є один персонаж, який народився з лимонно-зеленим волоссям. Раз уже таке сталося, то він вдягнув пурпуровий піджак, став називатися Джокером і вилупився у рідкісного амбітного покидька. Це і є Трамп, до речі. Його в романі перестають відтоді називати клоуном. Джокер – не клоун, а трикстер. У трикстера є величезне недооцінене уміння: він руйнує кордони, просто ігноруючи саму концепцію межі, а у такий спосіб творяться нові світи. Стратегічна ідентичність, все ще вона: якщо випало народитися клоуном, стань суперзлодієм – встигни першим начепити пурпурний (колір імператорів) піджак.

Рушді так часто називають автором-пророком, либонь, саме через це спостереження: надай людині право вибору, вона вибере найгірше з, бо саме так мусить зробити. За роки каденції Трампа «Золотий дім» устиг роздратувати американського читача, у нас є ще час праведно незлюбити цей роман Рушді.”

з рецензії Ганни Улюри, літературного критика.