Елізабет Ґілберт відома насамперед завдяки своєму роману «Їсти, молитися, кохати». Але творчість Ґілберт необмежена жодними рамками, тож, чому було б не написати роман про шалені Нью-Йоркські пригоди?
«Місто дівчат» – ексцентрична та незвичайна книга. В неї можна або закохатися, або щиро її зненавидіти. Це непроста історія життя однієї жінки. Жінки, котра накоїла безліч помилок, але яка не боялася і дихала на повні груди.
Атмосфера роману – богемна та всеохопна, вона полонить читача і не відпускає до останньої крапки. Елізабет показує саме «той» довоєнний Нью-Йорк – фривольний, несерйозний та розкутий.
Але це місто заново народжується у свіжому погляді кожного молодого хлопця, кожної молодої дівчини, які приїжджають сюди вперше. Тому того міста, того місця – новоствореного зумисно для моїх очей – ніколи вже не буде. Воно назавжди залишилось у моїх спогадах, наче орхідея у притискачі для паперу. Те місто завжди буде моїм ідеальним Нью-Йорком.
Книга написана у незвичному форматі – у формі листа. Це видається дивним, адже вона має немалий об’єм і більше нагадує автобіографію головної героїні, ніж звичайного листа.
«Місто дівчат» має багато відвертих сцен, але це жодним чином не робить її аморальною. Вона має певну схожість з романами Кундери, але все одно залишається оригінальною, самобутньою та по-своєму провокаційною.
Ґілберт не боїться показувати слабину і негативні сторони своїх героїв, роблячи їх унікальними і близькими. Вона доводить, що кожна людина – добра і особлива. Особлива у своїх негативних сторонах та пороках:
– Але чоловіки повинні бути сміливі, – зауважив Френк.
– І що з того?! – мало не крикнула я. – А жінки повинні бути невинні. Глянь тепер на мене. Я спала зі стількома чоловіками, Френку, що не полічити. І знаєш, що це означає? Нічого. Просто так склалося. Світ неправильний – ти сам казав. Тієї першої ночі. То й стався до свого життя так, як ти кажеш. Світ неправильний. Кожна людина має свій характер – і все. З людьми різне стається. І таке, що вони не здатні контролювати. Війна з тобою просто сталася. А ти не народжений для того, щоб воювати, – і що з того? Нічого.
Не треба бути ідеальним, щоб просто залишатися людиною.
Немає коментарів:
Дописати коментар